Ґрунт

Гармонійний вплив на структуру ґрунту

Дуже прикро спостерігати за втратами врожаю від несприятливих погодних умов… Чому госпо­дар несете ці втрати? Чому всі технології мають обов’язковий множник—погоду? В тому, що у вас вимерзла озимина, винна не погода, а ви, оскільки не підготували її належним чином. Колись мо­ряк північного флоту сказав мені, що моряки на півночі не мерзнуть, позаяк добре вдягаються. Саме так потрібно чинити і з озиминою.

Євгеній ЦВІРКУН, агроном компанії «ЯРОС»

Аналізуючи розвиток землероб­ства та рослинництва в світі, диву­юсь його шляхам. Першим дослідом у землеробстві були спроби ме­ханічного обробітку грунту, що в по­дальшому трансформувалось в оранку землі. Хоча, якщо спробува­ти зрозуміти прадавнього землероба, цей захід йому був необхідний тільки для того, щоб забезпечити конку- рентність потрібного йому виду рос­лини. Він досягав цього шляхом спа­лювання рослин, що росли, та ме­ханічного усунення їх насіння на більшу глибину, що призводило до знищення родючого шару і змушу­вало його через 5-7 років змінювати ділянку на нову, а до цієї повертатися через 15-20 років. Знадобилося кіль­ка тисячоліть світового досвіду, аби знайти у собі мужність визнати не тільки неефективність, а й шкідливість цього способу.

Розвиток цивілізації, збільшення та концентрація населення на пев­них територіях унеможливлювало нескінченну зміну ділянок, відтак, людство стало вибирати кращих представників виду, а згодом здійснювало їх повноцінну се­лекцію. Але до початку XX століпя сама селекція, в умовах постійного використання ділянок, перестала принципово вирішувати проблему забезпечення людства продукцією рослинництва.

З розвитком природничих наук було зроблено акцент на мінераль­ному живленні, створено техно­логію гідропоніки. Але відразу спеціалісти зазначили, що про­дукція рослинництва, отримана у та­кий спосіб, значно відрізняється не в кращий бік як за якістю, так і за собівартістю від продукції рослин, вирощених на ґрунті. Слід також заз­начити, що протягом останніх деся­тиліть балансовий метод розрахунку добрив на задану врожайність, навіть з урахуванням мінерального забез­печення повного виносу поживних речовин, не гарантує отримання запланованого врожаю. Ми досте­менно знаємо про вміст та хімічні форми тільки діючих речовин, яких у мінеральних добривах максимум 60%, а що собою являють решта 40% і який вплив вони мають на ґрунт та живі організми, — невідомо.

Протягом останнього століття активно стали звинувачувати у низькій врожайності культур такі чинники, як бур’яни, хвороби та шкідники, мотивуючи це тим, що селекційно створені культури менш пристосовані до природних конку­рентних умов. У принципі з цим можна погодитись, але, як свідчить досвід, за півстоліття розвитку та вдосконалення засобів захисту рос­лин ми дійшли до того, що в природі впродовж 5-10 років з’являються ви­ди бур’янів, збудників хвороб та шкідників, які мають стійкість до дії існуючих засобів захисту. Відтак, потрібно створювати нові, більш складні. Але чим може закінчитися така неконтрольована селекція ди­ких організмів — невідомо, позаяк під час розробки цих препаратів вив­чається їх вплив на культуру та вони вважаються успішними при 90% ефективності. Постає питання: а що ж трапляється з розвитком 10% шкодочинних організмів, які вже мають резистентність до препаратів і дають потомство?

У результаті безпорадності у вирішенні цієї проблеми людство починає створювати генно-модифіковані організми культурних рослин, що можуть витримувати найбільш сильні штучно створені за­соби захисту, які ще більше руйну­ють природні екосистеми та змушу­ють мутувати дикі організми. Чим закінчиться такий розвиток земле­робства і рослинництва для людства і для всієї планети можна тільки здо­гадуватися. З урахуванням темпів розвитку цивілізації не виключено, що через 50-100 років 30-кілометрова Чорнобильська зона відчуження стане найбільшим природним еко­логічним заповідником. Такі відносини людства та при­роди мені нагадують відносини ди­тини і матері, коли дитя замість того, щоб вчитися материнському досвіду, починає сильніше давити їй на гру­ди, вередувати, вимагати годування з ложечки, хоча вже в змозі сама їсти. Так і людство, вивчаючи окремі еле­менти, не хоче задумуватись над сут­тю явищ в цілому, і така поведінка призведе до того, що природа, як і мати дитину, поставить людство в жорсткі умови, тобто дасть по руках, щоб не робила боляче, перестане по­такати примхам і залишить на одинці з її проблемами, які людство або вирішить, або загубить себе, бо у матінки-природи Людина не є чимось особливим, а є одним із багатьох дітей, нехай на сьогодні і найрозумнішим.

Потрібно пам’ятати історію з ди­нозаврами, які панували на цій пла­неті, а після глобального космічного катаклізму зникли. На заміну їм прийшли ссавці, які при царстві ди­нозаврів були розміром як сучасні щурі. Все це я наводжу для того, щоб зрозумілою була необхідність пере­осмислення сучасних методів ви­робництва продукції рослинництва. Якщо цього не робити, то людство повторить історію динозаврів, тільки не через космічні катаклізми, а внаслідок своєї непродуманої, безвідповідальної діяльності.

Для переосмислення пріоритетів розвитку землеробства та рослинни­цтва необхідно замислитись, в пер­шу чергу, над тим, що об’єктом ви­робництва є союз ґрунту та рослини. Обидва об’єкти є живими, ор­ганічними продуктами еволюції протягом багатьох сотень мільйонів років (для порівняння — історія людської цивілізації налічує 10-12 тисяч років), за час якої вони пере­жили такі зміни клімату та ка- таклізми, що нинішнє «глобальне по­тепління» — це просто дитячі жарти.

Також потрібно враховувати, що в природі вся життєдіяльність відбу­вається у ланках середовище-ор- ганізм-атмосфера-кліматичні умо­ви, і якщо ми на сьогодні ще якось враховуємо кліматичні умови (акліматизація, інтродукція), то се­редовище (ґрунт) і атмосферу ми розглядаємо як щось окреме від рос­лини, тобто замість пізнавати та че­рез пізнання впливати на всю ланку ми беремо окремі елементи (жив­лення, селекція, ГМО, захист рос­лин, агротехніка) і починаємо розба- лансовувати всю систему, яка і так нестабільна у зв’язку з тим, що люди­на хоче мати на одному полі один вид вищих рослин, що само собою суперечить природним умовам існу­вання біоценозів. Через цю розбалан- сованість системи ми і не можемо от­римати нормальний фізіологічний розвиток рослин, і як наслідок—запланований нами врожай.

Хочеться нагадати про один із філософських законів, а саме про пе­рехід кількості в якість. Тобто зараз необхідно проаналізувати перспек­тиви такого дискретного, за напря­мами, розвитку сільськогосподарсь­ких наук і розглянути можливість їх синхронного, гармонійного розвит­ку навколо ланки середовище-організм-атмосфера-кліматичні умо­ви. Про її ефективність свідчить той факт, що 1 га тундри дає у рік 100-150 т біомаси (це в умовах вічної мерзло­ти і дуже короткого літа), а 1 га лісу в Житомирській області — 400-500 т, і це без внесення добрив, а ми в поль­ових умовах із внесенням добрив не можемо досягти рівня продуктив­ності тундри та ще й погіршуємо ро­дючість ґрунтів. Що робити?

Насамперед необхідно звернути увагу на ґрунт, позаяк він є у цій ланці найбільш постійним елемен­том. Сам по собі ґрунт завдяки мікрофлорі, своїй структурі та фізи- ко-хімічним особливостям є тим акумулятором і перетворювачем мінеральних і органічних речовин, які є в ланці середовище-організм- атмосфера-кліматичні умови, що дає змогу рослині почати рости, трансформувати продукти її життєдіяльності та накопичувати в собі органічні рештки, а також ґрунт регулює водно-повітряний режим поля, інсоляцію та створює разом із рослиною мікроклімат у приземно­му шарі атмосфери.

Останнім часом набувають по­пулярність ЕМ-технології (ЕМ — ефективні мікроорганізми), в яких використовуються культури ґрунто­вих мікроорганізмів. Але слід звер­нути увагу на нестабільність резуль­татів цієї технології, оскільки в ЕМ препаратах використовуються не всі види мікроорганізмів, що беруть участь у процесі живлення, а тільки так звані «ефективні», без урахуван­ня їх співвідношення у природному середовищі, позаяк на сьогодні дуже проблематичним є саме проведення повного мікробіологічного аналізу через велику кількість (більш ніж двісті видів) мікроорганізмів і вста­новлення їх природного співвідно­шення у ґрунті.

Враховуючи величезний ево­люційний шлях середовище-ор- ганізм-атмосфера-кліматичні умови, ми повинні визнати, що камертоном у цьому оркестрі є грунт. Ґрунт як великий статист історії життя у цьому місці, як елемент, що гармонізує саме співіснування всіх живих ор­ганізмів і має зворотний хімічний, фізичний і енергетич­ний зв’язок з ними — є тим чин­ником, котрий забезпечує повну реалізацію генетичних по­тенціалів цього співтовариства.

Що ж робити? Перш за все, потрібно збагнути, аби отримати той результат, якого досі не мав, — не­обхідно діяти так, як ніколи. Розка­жу яким чином діємо ми—компанія ЯРОС.

Наша компанія, займаючись розробкою біологічних продуктів, вивела продукт, який дає змогу ак­тивізувати та гармонізувати ланку ґрунт-рослина, завдяки цьому без застосування мінеральних добрив отримувати більшу продуктивність культур із більш високою якістю продукції.

Як це виглядає, покажу на прик­ладі озимої пшениці посіву осінь 2010 року в кількох господарствах Харківської області. Тобто, все, про що кажу, можна побачити на власні очі, оскільки пшеничка на полі!

Перше господарство — поперед­ник кукурудза, посів 14 вересня 2010 року обробка «ЯРОСом» — 7 жовтня 2010 року.

Друге господарство — поперед­ник соняшник, посів 20 вересня 2010 року обробка «ЯРОСом» — 17 жовтня 2010 року. Третє господарство — поперед­ник соняшник, посів 29 вересня

2010 року, обробка «ЯРОСом» — 23 жовтня 2010 року.

На всіх ділянках був проведений поверхневий обробіток грунту.

«ЯРОС» застосовувався таким чином:

• обробка насіння із розрахунку 400 мл/т;
• обробка посівів по сходах з роз­рахунку 7 л/га.

Ми відібрали проби грунту на аналіз до посіву та перед входом у зи­му для визначення наявності пожив­них елементів і гідролітичної кислот­ності (див. табл. 1 та 2).

Як бачимо, запаси нітратного та аміачного азоту на ділянці, об­робленій «ЯРОСом», значно вищі, ніж на ділянці з NPK. На­явність легкогідролізованого азо­ту на обох площах практично од­накова і відповідає середньому рівню забезпеченості. Забезпе­ченість Р₂О₅ на цих ділянках та­кож відповідає середньому рівню. Забезпеченість К₂О в обох випад­ках низька. Але ця ситуація вик­ликана тим, що на момент відбо­ру зразків на території господар­ства щодня випадала значна кількість опадів протягом десяти днів, а позаяк калій дуже рухли­вий елемент, то він вимився у нижні горизонти, а ми відбирали зразки з шару 0-30 см.

Особливу увагу хочеться зверну­ти на зміну гідролітичної кислот­ності. До внесення «ЯРОСу» та NPK кислотність відповідала сильно лужній реакції. Перед входом у зиму на обох ділянках кислотність зміни­лась до середньо лужної. Цікаво, що, на відміну від мінеральних добрив, «ЯРОС» має нейтральну реакцію.

За результатами аналізу по друго­му та третьому господарствах (див. табл. 2) забезпеченість грунту еле­ментами живлення має такі ж тен­денції, як і в першому, хоча соняш­ник є гіршим попередником, ніж ку­курудза. Також відмічається зміна рівня гідролітичної кислотності з лужної до оптимальної для розвитку рослини.

Доцільно зауважити, що на всіх ділянках, оброблених «ЯРОСом», ми спостерігаємо збалансовану се­редню забезпеченість грунту всіма елементами живлення. Це дає змогу рослині навесні максимально ре­алізувати свій генетичний потенціал урожайності шляхом закладки біль­шої кількості колосків.

Також важливим чинником є зміна гідролітичної кислотності, що створює оптимальні умови для роз­витку кореневої системи і всієї росли­ни загалом. До того ж застосування «ЯРОСу» ефективно впливає на за­безпеченість грунту елементами жив­лення навіть на різних попередниках.

Для відзначення впливу «ЯРОСу» безпосередньо на рослини ми провели 16 листопада 2010 року порівняння фізіологічного стану озимої пшениці на суміжних ділян­ках, оброблених «ЯРОСом», та на фоні NPK (фото 1-4).

Як видно з фотографій, на всіх ділянках озима пшениця знаходить­ся у фазі кущіння, але на ділянках, оброблених «ЯРОСом», рослини ма­ють більш розвинену кореневу сис­тему та значно потужніші стебла при меншій висоті, ніж стебла на фоні NPK. Ці спостереження свідчать про те, що озима пшениця, оброблена «ЯРОСом», більше підготовлена до зимівлі, ніж на фоні NPK, адже пере­зимівля рослин залежить від розвит­ку кореневої системи, розвитку вузла кущіння та запасів пластичних речо­вин у клітинах.

Внесення NPK сприяло інтен­сивному росту листової поверхні, яке знижує накопичення пластичних ре­човин у клітинах та сприяє видовженості стебла, що, особливо в ма­лосніжні зими, спричинює значне зниження морозо- та зимостійкості посівів озимої пшениці.

Очевидно, що обробка площ «ЯРОСом» забезпечила достатній рівень елементів живлення у грунті для повноцінного росту та розвитку рослин в осінній період. А забезпе­ченість легкодоступними формами азоту (нітратного та аміачного), які на ділянках з «ЯРОСом» вищі на 25­30%, ніж на площі з внесенням NPK, дає рослині можливість реалізації ге­нетичного потенціалу при весняно­му відновленні вегетації у фазі кінець кущіння-початок входу в трубку і усуває необхідність ранньовесняного підживлення. Також слід відмітити позитивний вплив на гідролітичну кислотність грунту, яка на обробле­них площах вирівнюється до опти­мальних для рослини показників.

Таким чином, на площах, оброб­лених «ЯРОСом», рослини озимої пшениці мають більш підготовлений для стресового зимового періоду фізіологічний стан, розвинену коре­неву систему, товщі стебла та більшу концентрацію пластичних речовин у клітинах. Тобто можна констатувати безпосередній гармонійно-регуля­тивний вплив «ЯРОСу» на рослину відповідно до умов та сезону.

От ще кілька прикладів гар­монійно-регулятивного впливу «ЯРОСу» в Київській області (Фото 5-10), рослини відбирались 14 грудня 2010 року.

У цьому господарстві «ЯРОС» застосовувався на посівах озимої пшениці (сівба 21-24 вересня 2010 року обробка «ЯРОСом» — 18 листо­пада 2010 року) (фото 7-8), озимого ріпаку (сівба 20 серпня 2010 року, об­робка «ЯРОСом» — 20 листопада 2010 року (фото 9-10) та озимого яч­меню (сівба 21-24 вересня 2010 року, обробка «ЯРОСом» — 16 листопада 2010 року (фото 5-6).

Беручи до уваги кліматичні особ­ливості осені 2010 року, коли досить тепла погода тривала до 1 грудня, але в третій декаді жовтня спостерігалося тижневе зниження температур до морозів, а потім підвищення до +15°С, озимі культури значно пере­ростали, а деякі навіть проходили стадію яровизації, але, як помітно з ілюстрацій, попри пізню обробку посівів «ЯРОСом», його вплив на рослини досить виражений.

На озимій пшениці відмічаються аналогічні тенденції, що і на озимій пшениці в Харківській області, де об­робка проводилась майже на місяць раніше.

На озимому ріпаку спостерігаєть­ся значно більш розвинена та облистя­на розетка при однаковій, такій само як і на ділянці без добрив, висоті, що значно підвищує його зимостійкість.

Особливо цікаве спостереження можна відмітити на озимому ячмені. Як видно на фотографії, культура без добрив вже пройшла яровизацію і у неї почалась фаза виходу в трубку, а на ячменю, обробленому «ЯРОСом», чітко виражена фаза кущіння.

Особливо хочеться звернути ува­гу на розвиток кореневої системи. На ячмені, обробленому «ЯРОСом», во­на значно більша і розвиненіша, ніж на ячмені без добрив, хоча стебла та листки на ньому значно менші. От­же, озимий ячмінь, оброблений «ЯРОСом», входить у зиму в стані більш підготовленому до стресових ситуацій, ніж без добрив.

Технологія компанії «ЯРОС» дає реальну змогу поліпшити фізіологічний стан озимих культур перед входом у зиму та забезпечити необхідну для формування високого врожаю кількість поживних речовин у грунті без застосування мінераль­них добрив.